Кінезіологія
Поняття кінезіології з’явилося в медицині відносно нещодавно, у другій половині ХХ століття. Термін означає науку про м’язи та їхні рухи, проте іноді фахівці сприймають це вчення як комплексне, яке систематизує знання про рухи в нашому організмі в принципі, взаємодію м’язів, думок та почуттів одночасно.
Історія кінезіології
Першовідкривачем кінезіології став Д. Гурхард. Він у 1960 році відкрив можливість медичного впливу на м’язи з метою лікування. Проте, з ним пов’язують початок науки кінезіології. Д. Тай став першим, хто впровадив теоретичні вчення у життя.
Першим етапом розвитку науки стала прикладна кінезіологія. Основним завданням цієї науки була корекція хребта, роботи суглобів, м’язових волокон та кісток черепа. Прикладною наука називалася з огляду на те, що медики не вивчали взаємодію м’язів і почуттів. Подібний зв’язок став початком розвитку науки про психоемоційну кінезіологію.
Сучасні основи кінезіології
Після розвитку психоемоційної кінезіології, вчені дійшли висновку щодо можливості використання теоретичних розробок у практичних цілях. Головний догмат цієї науки – неможливість лікування медикаментозного організму, який перебуває у стані стресу. Якщо якась із систем життєзабезпечення перебуває у стані стресу, то весь організм блокуватиме будь-який вплив, навіть позитивний. Тому медикаменти просто не діятимуть.
Згідно з переконаннями кінезіологів, наш організм може самостійно регулювати свою роботу та розвиватися. Наше тіло вже містить всю інформацію про основні причини захворювання, але медицина ще не вміє розшифровувати всі ці сигнали. Традиційна медицина виходить із того, що після виникнення симптомів недуги, його потрібно відразу ж лікувати препаратами.
Однак, якщо одні ліки не допомагають, то відразу ж призначаються інші. Змінюються лікарі, процедури, медикаменти. Тільки після таких поневірянь можна поставити точний діагноз і призначити дійсно ефективне лікування. Але захворювання вже давно перейшло з початкової стадії на більш серйозну.
Усього цього можна уникнути. На переконання кінезіологів, організм самостійно усуває всі негативні прояви захворювання. Така захисна система отримала назву імунної системи. Організм самостійно підвищує температуру, сонливість, розслаблює м’язи. Ми інстинктивно хочемо лягати в ліжко, їсти кислі фрукти та пити більше гарячого. Саморегуляція організму є основою кінезіології.
Що таке саморегуляція організму?
На думку кінезіологів, організм отримує інформацію про недуги від рецепторів, які розташовані в різних системах організму. Наш мозок самостійно переробляє ці дані та активує ті чи інші прояви (реакцію). Коли ми поріжемо палець, кров починає текти інтенсивніше у пошкоджених тканинах – таку реакцію активує сам організм.
Але іноді саморегуляція може вийти з ладу і стає ворогом нашого організму. У такому разі, насамперед, необхідно відновити роботу імунної системи, а вже потім – лікувати пошкоджені органи та усувати прояви недуги.
Кінезіологія виявлення стресів у механізмах саморегуляції застосовує так званий мануальний м’язовий тест. Він полягає у розтягуванні та скороченні м’язів. Потім аналізується реакція нервової системи на таку взаємодію. Кінезіолог перевіряє кожний з 80 м’язів організму на тип і якість реакції, і усуває проблеми, що виникли, позбавляючи болю в спині, головного болю та інших патологій.